Насправді, прогрес, який демонстрували кияни саме протягом цього сезону, вже давно натякав, що перемоги не за горами. Єдине, що трохи бентежило – обидва цьогорічні етапи, які Антон з Павлом закінчили на подіумі, були гравійними; а цей тип покриття, скажімо так, історично був для українців ближчим та зрозумілішим. А ось перша ж гонка на асфальті, червневе Rali de Castelo Branco, вийшла невдалою – лише 20-е місце в монопривідному заліку Portugal 2RM, та й те досягнуто лише за допомогою СупеРалі.
Саме з такої точки зору результати, які Корзун та Кононов почали демонструвати з першої ж спецділянки асфальтового Rali da Madeira, виглядали дещо приголомшливими. Найкращий час екіпажу на коротенькому СД1 привернув увагу, здебільшого, тому, що цей результат був відмічений спеціальним призом від організаторів European Rally Trophy (до заліку якого також входило ралі на Мадейрі). Але час ішов – а Корзун впевнено проводив гонку: віддавши на короткий час лідерство Гільйєрме Мейрелішу, Антон повернув його собі вже за підсумками п’ятого допу. І ось саме ця впевненість та стабільність результатів українця якраз і стала найбільшою (і найприємнішою) несподіванкою цього ралі.
«Насправді, на 80, а може навіть і на 90 відсотків своїм прогресом цього року я завдячую гоночному симулятору, – зізнався після гонки в інтерв’ю проекту «Ралі в Україні» Антон Корзун. – В принципі, я завжди любив поганяти в щось на кшталт RBR, але це було лише на рівні розваги. І тільки рік тому, у вересні 2024-го, я почав дійсно серйозні тренування на симуляторі, приділяючи цьому від шести до десяти годин щотижня. І тепер я щиро шкодую, що не дійшов до цього рішення раніше.
Я вже неодноразово говорив, що португальські дороги кардинально відрізняються від українських. У нас більш широкі повороти з більш довгими відстанями між ними. Тут – все, навпаки, дуже вузько, а відстані між поворотами значно коротші. Відтак, від водія вимагається просто максимальна точність в керуванні автомобілем. От саме за цією точністю я й «пішов» до симрейсингу».
Антон підійшов до справи з притаманною йому серйозністю. За його словами, дуже важливим було зробити водійське місце біля комп’ютера максимально схожим на реальний автомобіль – встановити точно таке кермо, майже такі самі педалі. Порівняно з бюджетом участі в португальському чемпіонаті ці витрати були невеликими – але користь, яку вони принесли, неможливо переоцінити.
«Як і раніше, ми все одно практикуємо реальні тренування, – пояснює Антон Корзун. – Перед кожним етапом чемпіонату ми виділяємо для цього один день, протягом якого проїжджаємо від 60 до 100 км. Але різниця в тому, що тепер я сідаю за кермо свого автомобіля з таким відчуттям, наче й не покидав його ані на день. В цьому плані доволі важкувато доводиться Павлу, для якого перерви між змаганнями тривають майже місяць – і, на відміну від мене, йому потрібний деякий час, щоби знов прилаштуватись до свого «робочого місця».
Але головне те, що робота на симуляторі допомагає мені довести свої дії до автоматизму. Це наче як ти виїхав, наприклад, з роботи, розмовляєш з кимось по телефону – а потім бац! і ти вже на парковці біля дому. І якщо тебе спитати, як ти їхав, ти навіть не зможеш відповісти – бо робив все автоматично. Ось саме так має бути і в ралі: лише відсотків п’ять своєї уваги водій має привертати до керування машиною; все решта повинно бути сконцентроване на дорозі та стенограмі».
Втім, не можна сказати, що перемога на Rali da Madeira стала для Корзуна такою ж легкою прогулянкою, як чергове заняття на симуляторі. Лідери португальського чемпіонату – в першу чергу, вже згадуваний Гільйєрме Мейреліш, а також Рікарду Соуза – абсолютно не палали бажанням програвати своєму українському колезі, виграючи окремі спецділянки кожного дня ралі. Але Антон та Павло змогли протиставити цьому чи не найважливіший козир – стабільність результатів. З 13-ти спецділянок ралі вісім українці закінчили в першій трійці, що й допомогло утримати лідируючу позицію починаючи з СД5 і до самого фінішу.
«Ми помилялись, причому неодноразово, – стверджує Корзун. – Думаю, разів шість чи сім були моменти, коли час в повороті вже було втрачено, а я думав лиш про те, як втриматись на дорозі, нічого не зачепити і хоча б просто продовжити гонку. Одного разу це не вдалось – ми влетіли лівою стороною машини в скелю, але, на щастя, нічого не пошкодили.
Тож в цілому не можна сказати, що ми їхали ідеально. Але справа в тому, що й всі решта суперників помилялись також. Звісно, ми не знаємо, де саме та скільки разів – але, виходячи з результату, можна припустити, що ми помилялись менше за них, от і все».
Ще одним фактором, який певною мірою вплинув на хід гонки, були аж три спецділянки загальною довжиною понад 40 км, які пройшли для частини пелотону в режимі вільного проїзду – і в усіх випадках причиною були якісь інциденти, що трапились із пілотами попереду. За словами Антона, одного разу гонку було переведено в дорожній режим безпосередньо перед стартом їхнього екіпажу; причому чекати цього рішення в зоні КЧ хлопцям довелось майже двадцять хвилин! Хтозна, яким чином подібні затримки вплинули на психологічний стан учасників?
«Коли відміняють проїзд спецділянкою, яка перед тим вже була, це навіть засмучує, – говорить Антон Корзун. – В одному випадку зараз саме так і було: ми проїхали доп, зробили собі певні примітки, виправили помилки. Була впевненість, що під час другого проходження зможемо покращити свій результат ще на кілька секунд – але якраз його й відмінили. Це було прикро.
Але загалом я зазвичай шкодую лиш про те, що втратив певну кількість кілометрів, які можна було проїхати в гоночному темпі. Тому що я не дивлюсь на всі ці турнірні таблиці, не рахую залікові бали. Все ж просто: щоб стати чемпіоном, треба виграти всі гонки. Окей, це нереальний план – але в будь-якому разі треба просто їхати якомога краще, не думаючи про те, чи приведе це мене до трійки призерів наприкінці сезону. Якщо я буду якнайкраще робити свою роботу в кожному змаганні, я опинюсь в цій трійці автоматично».
Насправді, зараз Антон Корзун має чи не найкращі шанси на призове місце в чемпіонаті Португалії, ніж будь-коли протягом трьох сезонів. За підсумками п’яти етапів, що вже відбулись, українець посідає п’яте місце в заліку перших пілотів, маючи 61 заліковий бал. До фінішу – ще три етапи; але варто пам’ятати, що при остаточному підрахунку до уваги візьмуть лише шість кращих результатів з восьми. Відтак, нам залишається тільки погодитись із нашим спортсменом – йому просто треба якнайкраще робити свою роботу в кожній з гонок, що залишились.
Фото © TECE Binotel Racing Team
