В свої повні 36 років чемпіон України з класичного ралі 2019 року став першим з українців, хто повноцінно взяв участь у ралійному чемпіонаті досить екзотичної для нас країни – Португалії. Орендувавши в команди BeFast MotorSport сучасний Peugeot 208 Rally4, Антон Корзун та його штурман Павло Кононов проїхали сім з восьми етапів португальської першості, посівши за її підсумками 7-ме місце в заліку класу RC4 та 8-ме – в усьому моноприводі.
Чи на такий результат розраховували кияни на початку року? З якими новими викликами їм довелось зустрітись? Що було найважчим протягом цього року? На ці та інші питання Антон відповів проекту «Ралі в Україні» в ході інтерв’ю, яке відбулося невдовзі після фінішу останнього в 2023 році змагання.
«Ралі в Україні»: Скажу відверто – після перших твоїх стартів в Португалії в мене особисто (і я про це писав) склалось враження, що за підсумками року вам по силах навіть поборотись за призове місце. На жаль, насправді все вийшло не так – і мені цікаво, чому…
Антон Корзун: Якщо проаналізувати сезон, що минув, гонка за гонкою – то все отримає своє логічне пояснення. Дивись, на першому етапі в Фафе для нас все було незрозумілим – нова команда, нова машина, все нове. Тому навіть четверте місце на фініші стало для нас самих несподіванкою. Потім була гонка в Альгарве, де траса за своїм характером дещо схожа на українські дороги – вона ширша, має довші дистанції між поворотами, що більш звично для нас; тому там ми виступили досить вдало, заїхавши на подіум.
А потім, перед наступним етапом, ми пішли на експеримент з налаштуваннями автомобіля, зробивши їх дещо м’якшими – і це виявилось помилкою. Я дуже швидко зрозумів, що мені більше подобається жорсткіша машина, тому після невдалої гонки ми повернулись до попередньої конфігурації.
Наступний старт був на португальському етапі чемпіонату світу, і спершу все йшло відмінно. Ми з самого початку гонки мали чудовий темп – настільки чудовий, що швидко наздогнали суперників, вперлися в їхню пилюку і уповільнились.
Ну, а потім в нас вийшла з ладу третя передача, і це стало критичним. Це ж на звичайній коробці мені легко було би обходитись без однієї передачі, а на секвенталі я не одразу зрозумів, що потрібно робити. І от поки ми, просто в процесі їзди по СД, розбирались з коробкою та думали, їхати далі чи оформлювати схід, я проґавив продиктований поворот, вилетів з дороги та перекинувся.
На цьому гравійна частина чемпіонату Португалії закінчилась, і почалась асфальтова. Ну, а асфальт ми, за великим рахунком, ніколи раніше не їздили – тому сподіватись на покращення результатів було б наївно. До того ж, один з етапів нам довелось пропустити через помилку в документах – мені поставили дату виїзду з України на той самий день, коли вже починалось ознайомлення. В підсумку якийсь менш-більш пристойний результат на асфальті ми змогли показали тільки на Мадейрі; решта гонок склались невдало.
«Ралі в Україні»: Чи не могла причина полягати в тому, що ти змінив повний привід на моно? Адже не секрет, що це багатьма сприймається, як певний крок назад. Така думка, часом, не впливала на тебе психологічно?
Антон Корзун: Насправді, твердження про те, що перехід з повного приводу на монопривід є дауншифтінгом – це певний стереотип, який, і я це визнаю, був раніше присутній і в мене. Але реальність показала, що по деяких показниках сучасна монопривідна машина дуже незначно поступається повнопривідній групі N, а в дечому навіть випереджає її. Наприклад, якщо подивитись на співвідношення потужності та маси, то в Peugeot, на якому ми їздили цього року, воно хіба відсотків на 10 гірше, ніж у Evolution.
При цьому я можу сказати, що деякі з цьогорічних етапів ми би просто не доїхали, якби стартували на N-групі – банально не вистачило б ресурсу. Крім того, португальські траси мають дуже специфічний характер, вони дуже вузькі та сповнені коротких поворотів, між якими фактично нема відстані. Повний привід групи N – принаймні, якщо їздити в такому стилі, як це робив я – абсолютно не підходить до такого типу трас, тоді як коротша та легша монопривідна машина відчуває себе тут набагато краще. Впевнений, що по деяких спецділянках я на моноприводі їхав швидше, ніж міг би зробити це на повному приводі.
Тому я б відповів на твоє запитання так: не настільки важливо, на чому їхати, як де саме їхати. Вважай, за цей рік ми проїхали два етапи чемпіонату Європи плюс один етап чемпіонату світу. Сумарно за сезон ми подолали десь приблизно три або чотири чемпіонати України, причому абсолютно всі спецділянки були для нас новими. З точки зору досвіду це було просто фантастично корисно, і тип приводу автомобіля тут не має значення.
«Ралі в Україні»: Подивимось з іншого боку – в Україні ти був одним з фаворитів чемпіонату, і виступи на повному приводі майже гарантували підвищену увагу ЗМІ та вболівальників. Як з цим було в Португалії?
Антон Корзун: Насправді, португальський пелотон якісно багато в чому схожий на наш. Тут так само є люди, які міняють машини одна за одною, а є такі, хто останню гонку сезону їде на беушній резині, бо не має нової. І я не скажу точно, бо не дуже вивчав це питання, але думаю, що більшість так само, як і в нас, їде за свої кошти або за допомоги друзів чи родичів, які мають власний бізнес.
Але з точки зору глядацького інтересу ралі в Португалії – це просто спорт номер один. Якщо я скажу, що кожна гонка онлайн транслюється по місцевих телеканалах, це надасть певне уявлення про рівень цього інтересу. Насправді, можна зупинитись дорогою біля якогось кафе, зайти туди і побачити себе по телевізору – і я не вигадую, бо ралі дивляться всюди і весь час. Кількість людей на допах просто неймовірна, причому вони вітають екіпажі навіть тоді, коли спецділянку відмінено і машини їдуть в звичайному дорожньому режимі. Тож я можу сказати, що браку уваги ми не відчували.
«Ралі в Україні»: І все ж-таки, перед війною ти планував продовжувати виступи саме на повному приводі – тож я спитаю, чи є такі плани тепер?
Антон Корзун: Звісно ж, бажання виступати на повному приводі нікуди не ділось. Але тепер я впевнений в тому, що перехід назад відбудеться набагато легше, ніж з повного приводу на монопривід. Насправді, різниця в техніці керування цими машинами є – на гравії більша, на асфальті менша, але є. Трохи різні дії потрібно виконувати, це факт. Але зміна типу приводу не є головною проблемою, яка заважає їхати швидко.
«Ралі в Україні»: Що ж тоді ти вважаєш більшою проблемою?
Антон Корзун: Мозок. Найбільше, що втомлювалось у мене протягом цього сезону – це мозок. Він просто кипів.
Фото © BeFast MotorSport
