Загалом, ситуації, коли переможці певної серії стають відомими достроково, в автоспорті не є унікальними. Від Першої Формули до аматорських змагань – жодна система нарахування очок не може стовідсотково забезпечити наявність інтриги до останнього кілометру дистанції. Організатори вдаються до різних дій – наприклад, нараховують за участь у фіналі подвійні бали, – але знайти гарантовану панацею досі не вдалося нікому.
Здається, сама така ситуація склалася в нинішньому гірському чемпіонаті. За підсумками п’ятого та шостого етапів, які відбулися минулими вихідними в Закарпатті, в абсолютному заліку серії математично недосяжним для суперників став львів’янин Дмитро Захаров, який виграв гонку в суботу та посів третє місце в неділю. Набраних очок Дмитру вистачило для того, щоби достроково стати третім за останні десять років (після Вадима Трутнєва та Володимира Апостолюка) абсолютним переможцем гірського чемпіонату, який виступав на монопривідному автомобілі.
Щодо окремих залікових класів, то й тут картина має схожий вигляд. В класі А3 дострокову перемогу здобув той самий Захаров, який за втраченими очками випереджає Олександра Ревегу на 22 бали. Враховуючи, що максимальна «вартість» перемоги в класі становить 20 очок, одного фінального етапу для зміни позицій, очевидно, не вистачить за жодних умов.
Повнопривідний клас А4 цього року взагалі не тішить прихильників дисципліни – крім перших етапів в Трускавці машин з приводом 4х4 не було більше ніде. Чисто теоретично, якщо на фінал раптово збереться кворум хоча б з п’яти-шести «чотирилапих», боротьба за чемпіонський титул може відбутись – але на практиці очікувати на це доволі наївно.
Таким чином, єдина залікова група, де боротьба триває – це клас А2, в якому лідери мають відносно невелику відстань між собою. Першу сходинку турнірної таблиці поки що посідає Сергій Бабак (40 очок), за ним йдуть Максим Волинець (32 бали) та Сергій Юнашев (26 балів). За умови достатньої наповненості даного класу на фінальному етапі це становище може змінитись – причому комбінацій тут може бути досить багато.
Але якщо в лідерів класу А2 мотивація їхати на фінальну гонку в Кам’янське однозначно присутня, то для решти спортсменів (більшість яких базується на Західній Україні) така далека подорож просто не має сенсу. В приватних бесідах декілька учасників зізнавались нам, що загалом не мають нічого проти фінального етапу – але за умови, що він проходив би десь поближче (наприклад, на Верецькому перевалі). Щодо Кам’янського всі, як один, сходились на думці – це дуже далеко.
Звісно, можна було би вести розмову про «спорт заради спорту» – але й ця аргументація не дуже працює з огляду на те, що гонка в Кам’янському, м’яко кажучи, не є найцікавішою в сезоні. Як ми пам’ятаємо з минулорічних перегонів, перепад висот тут чисто номінальний – тож фактично, цю трасу можна скоріше назвати слаломною, ніж гірською. Так, за кількістю глядачів ця гонка стоїть на одному рівні з етапом в Трускавці – але за спортивною цінністю програє всім без заперечень.
З іншого боку, за підсумками шести етапів турніру в жодному заліковому класі не набралася достатня кількість стартуючих для того, щоби чемпіонат формально було визнано таким, що відбувся. В класі А4 допоки стартувало 5 спортсменів, в класі А3 – 9, в класі А2 – 8 (нагадаємо, що необхідний кворум становить 10). Тож з цієї точки зору фінальний етап, на якому можуть з’явитись місцеві гонщики, має неабиякий сенс – хай навіть і чисто формальний.
Тож яке рішення приймуть організатори чемпіонату? Формально приводу відміняти фінальний етап немає – але з огляду на турнірну ситуацію можна прогнозувати вкрай невелику кількість його учасників. В такому випадку дуже багато залежить від бажання місцевих ентузіастів провести свою гонку, незважаючи ні на що – або відмовитись від неї через умови, які склалися. На щастя, часу на роздуми ще багато – згідно календаря, фінал призначено аж на 14-15 вересня.
Фото © RallyBox Motorsport
