За майже двадцять років існування нашого сайту ми нечасто писали про звичайних вболівальників, які щиро підтримували не тільки улюблені екіпажі, а й саме ралі, як таке. Більшість нашої уваги завжди діставалась спортсменам та командам, зрідка суддям та організаторам змагань – але майже ніколи простим глядачам. Але зараз – інший випадок.
Василь Довбуш завжди був душею львівської ралійної спільноти. Постійно усміхнений та щирий, він завжди був ініціатором будь-яких сміливих та веселих проектів, невгамовним мотором всієї ралійної компанії, яка збиралась на ралійні або гірські гонки Львівщини та інших регіонів країни. Щоразу вигадуючи нові й нові пригоди, він вдихав життя у вболівальницький рух, роблячи його живим та цікавим.
Востаннє ми спілкувались в грудні 2024 року, коли Василь вже проходив службу в лавах ЗСУ. Його останніми словами, сказаними в цій розмові, було побажання ще колись потрапити на перевал Шурдин з друзями та наметом, щоби вчергове подивитись на найцікавіше та найскладніше українське змагання – Ралі Буковина. Цій мрії вже ніколи не здійснитись…
Світла пам’ять про Василя Довбуша завжди житиме в наших серцях, лишатиметься в його фотографіях та дружніх спогадах. Ніколи не буде вибачення російським окупантам за те, що український народ втратив та продовжує втрачати найкращих своїх синів.
Прощавай, друже! Вічного тобі спокою та слава навіки.
Фото © Лук'ян Турецький
