Команда Standard Energy Racing, що складається з двох українських екіпажів, продовжує знайомство з трасами американського ралійного чемпіонату.
Після сніжно-льодового Sno*Drift Rally, яке відкривало чемпіонат США на початку лютого, настала черга гравійного Rally in the 100 Acre Wood – другого етапу турніру. Закономірно чи ні, але зміна покриття вражаюче вплинула на кількість стартуючих, яка зросла майже вдвічі, з 22-х до 40 екіпажів. Не будемо стверджувати однозначно, але, цілком можливо, що причина криється в регламентації покришок.
В попередньому репортажі ми не акцентували на цьому увагу, але, згідно регламенту, використання спортивних шипів в чемпіонаті ARA є забороненим. З одного боку, це мало би зменшити бюджети учасників – але, з іншого, відсутність шипів на льоду значно підвищує ризик пошкодити автомобіль (і потрапити, таким чином, у ще більші витрати на ремонт техніки). Тож не виключено, що частина екіпажів вирішила пропустити перший, «крижаний» етап чемпіонату виключно з міркувань економії.
Так чи інакше, але покриття березневого Rally in the 100 Acre Wood було хоч і більш звичним, але не менш складним. За словами одного з наших представників, штурмана Романа Романчука, більшість допів були вузькими та швидкими, з дрібним сипучим гравієм – але решта цілком підходили й для офроаду. Броди, каміння, вузька колія по лісах – певним чином це можна порівняти з відрізками нашого Ралі Галіція в його останній довоєнній конфігурації.
На жаль, цього разу одному з екіпажів Standard Energy Racing знов не вдалось подолати всі 100% дистанції – але тепер цим тандемом стали брати Степан та Богдан Кравці. На початку другого дня ралі пілот не втримав свій Ford Fiesta на траєкторії в доволі швидкому повороті і в результаті поклав машину на бік. Об’єктивно кажучи, екіпажу певною мірою пощастило в тому, що узбіччя дороги тут не уходило вниз, а навпаки, піднімалось вгору невеличким горбком. Цей горбок загасив силу удару, що дозволило уникнути набагато більш серйозних ушкоджень.
Що ж до екіпажу Миколи Пискливця та Романа Романчука, то він цього разу дістався фінішу без непотрібних пригод, посівши шосте місце в класі L4WD. Щоправда, відставання від переможця, яким цього разу став відомий Тревіс Пастрана, поки що лишається великим (по 8-10 секунд з кілометра дистанції на різних допах), але без стабільних фінішів скоротити його неможливо. Отже, можемо побажати нашим землякам терпіння, наполегливості та витримки – і сподіваємось, що їхній прогрес стане помітним вже на наступних етапах чемпіонату США.
Автор © Володимир Некрасов
Фото © Standard Energy Racing