Сьогодні ми повертаємось в часи, коли слово Mitsubishi в українському ралі асоціювалось майже виключно з однією людиною – Валерієм Разумовським.
Валерій Разумовський давно й безумовно увійшов в історію українського ралі, як один з найшвидших пілотів вітчизняного автоспорту. Його стиль сформувався під впливом, здавалось би, несумісних факторів: неабияка відвага та здатність ризикувати з одного боку, і глибоке знання технічної складової з іншого. Емоційний, пристрасний пілотаж, доповнений ретельним ставлення до підготовки автомобілів, стали запорукою успіхів дніпродзержинського пілота, серед яких – численні чемпіонські титули в ралі, автокросі та гірських гонках.
Втім, сам Валерій стверджує, що навряд чи розпочав би самостійно будувати спортивні автомобілі, якби в свій час мав більшу фінансову свободу – адже купити за кордоном готову машину було значно дорожче. Саме так, не від гарного життя, гонщик потроху став інженером і керівником ательє «МСК», яке першим в Україні почало будувати ралійні Mitsubishi. Заслуга його команди в розвитку вітчизняного автоспорту величезна – і все ж сьогодні ми згадаємо не численні автомобілі, побудовані колективом Разумовського, а його ж найяскравіші перемоги, здобуті на ралійних трасах.
1997, Ралі Чумацький Шлях
Валерій Разумовський – Віктор Шаповалов, ВАЗ-2108
Перемога Валерія Разумовського в херсонському ралі 1997 року давно стала легендарною – але мало хто знає, яким був шлях до неї. Ввечері п’ятниці, з’їхавши зі стартового подіуму, пілот попрямував в закритий парк – і там виявилось, що в двигуні його машини тріснула направляюча клапана і заклинило поршень, внаслідок чого було пробито стінку циліндра і головку блока. Разумовський та Шаповалов, за допомоги місцевих спортсменів, за ніч примудрились розібрати двигун, виточити новий клапан та відремонтувати поршень! І після безсонної ночі вийшли на старт першої спецділянки…
…яку подолали з останнім результатом в абсолюті. Здавалося б, про яку перемогу могла йти мова за такого початку ралі? І тим не менше, вже наприкінці першого змагального дня Разумовський посідав четвертий рядок протоколу, програючи лідеру трохи більше хвилини. Наступного дня темп Валерія був просто шаленим: він не тільки відіграв своє відставання, але й «привіз» на фініші найближчому з суперників 23 секунди! І встановив, таким чином, рекорд, який неможливо побити: ніколи ані до, ані після того етап чемпіонату України з ралі не вигравав екіпаж, який після СД1 був останнім в пелотоні.
2002, Ралі Дніпро
Валерій Разумовський – Ігор Султанов, Mitsubishi Lancer Evo VI
За словами самого Разумовського, домашня гонка – Ралі Дніпро – завжди була для нього суцільним жахом, оскільки він протягом восьми років виступав в ролі її організатора. Як наслідок, підготовкою до власного виступу доводилось нехтувати, звертаючи максимум уваги на координацію роботи численних служб та помічників. В результаті, тричі поспіль – з 1999 по 2001 роки – Валерій Разумовський жодного разу не зміг фінішувати «в рідних стінах»: ані на старій «вісімці», ані на повнопривідних «еволюціях».
«Прокляття» було зняте у вересні 2002 року, в жорсткому протистоянні з Андрієм Александровим та Олександром Салюком. Щільність результатів лідерів була просто неймовірною: наприклад, за підсумками СД11 Разумовський програвав Салюку одну секунду, але після СД12 вже вигравав дві! На жаль, захоплюючу гонку зіпсували технічні проблеми: Александров зійшов через поломку редуктора, а Салюк втратив понад три хвилини через заглухший з невідомої причини двигун. В підсумку Разумовський прибув на фініш першим з більш ніж п’ятихвилинною перевагою над усіма суперниками…
2003, Ралі Карпати
Валерій Разумовський – Геннадій Дзюбак, Mitsubishi Lancer Evo VI
В 2003 році львівське ралі вперше пройшло не в Карпатах, а набагато ближче до Львова, по рівнесеньких гравійних доріжках Миколаївського району. Траса виявилась настільки гарно підготовленою, що спортсмени більшу частину допів долали на «максималці». Відтак, середня швидкість переможця перевищила 130 км/год, що зробило цю гонку найшвидшою в історії українських чемпіонатів.
За відсутності Андрія Александрова, який сильно пошкодив свій автомобіль кількома днями раніше, боротьбу за перемогу знов вели Валерій Разумовський та Олександр Салюк. Важко навіть уявити, на якій межі законів фізики балансували обидва суперники, якщо, наприклад, спецділянку, яка тривала 9 хвилин, вони проїжджали з різницею в 0,3 секунди! І все ж дещо швидшим за підсумками ралі виявився Разумовський, який на фініші випередив діючого чемпіона на 11,8 секунди.
2004, Ралі Карпати
Валерій Разумовський – Ігор Султанов, Mitsubishi Lancer Evo VI
Карпатське ралі зразка 2004 року суттєво відрізнялось від попереднього – як трасою (частина гонки тепер проходила в кар’єрі), так і похмурою дощовою погодою. Втім, з точки зору спортивної інтриги тут було спекотно, як ніколи – адже обидва фаворити, Салюк та Разумовський, мали чудові шанси на титул; і вирішитись це питання мало саме на фінальному етапі у Львові. При цьому, якщо Валерію потрібна була лише перемога, то Олександра цілком влаштовувало й друге місце.
За словами Салюка, ту гонку йому зруйнували вкрай невдалі налаштування автомобіля, якому, порівняно з суперниками, не вистачало потужності. Так чи інакше, але цього разу перевага Разумовського над конкурентами була більш ніж упевненою: протягом змагання він виграв 8 допів, що вдвічі більше, ніж Александров з Салюком разом узяті. На фініші ралі Салюк став третім, Разумовський – першим. Це означало, що суперники набрали однакову кількість очок в абсолютному заліку чемпіонату – але якраз за рахунок перемоги на фінальному етапі чемпіоном став Валерій.
2005, Ралі Дніпро
Валерій Разумовський – Ігор Султанов, Mitsubishi Lancer Evo VIII
Останнє в історії Ралі Дніпро мало стати ареною захоплюючого двобою за чемпіонський титул між Андрієм Александровим та Володимиром Петренко. Після невдачі на попередньому етапі в Ялті Петренку конче потрібно було випереджати свого візаві; звісно, що Александров, знаходячись за крок до титулу, без бою здаватись не планував. Що ж до Валерія Разумовського, то він перебував дещо осторонь цих баталій, оскільки невдалий сезон позбавив його шансів навіть на бронзові нагороди чемпіонату.
Втім, з боротьбою за титул на Ралі Дніпро не склалось. З перших спецділянок у Петренка почались проблеми з КПП, які зрештою призвели до дострокового сходу. За таких обставин Александрову не було куди поспішати – адже він ставав чемпіоном, фінішуючи на будь-якій позиції. І лиш один Разумовський летів, наче на крилах, немовби відчуваючи, що це буде його остання перемога на етапі чемпіонату України. Та й взагалі, після 2005 року ралі в Дніпродзержинську, яке вважалось одним з кращих змагань вітчизняної першості, перестали проводити – як здавалось тоді, тимчасово…
Бонус – втрачена перемога
2005, Ралі Галіція
Валерій Разумовський – Ігор Султанов, Mitsubishi Lancer Evo VIII
Як вже було сказано вище, сезон 2005 року розпочався для Валерія Разумовського невдало. Продавши свою чемпіонську машину Юрію Ярило, сам Валерій був змушений деякий час стартувати на запасній, яка двічі – на Ралі Скіф та Ралі Чумацький Шлях – підвела його, підкинувши різноманітні проблеми. Втім, основна надія покладалась на цілком нову, восьму еволюцію Mitsubishi Lancer, яка тим часом будувалась в ательє МСК.
Дебют машини відбувся на Ралі Галіція – гонці, яку Разумовський завжди дуже любив, і яка відповідала йому тим самим. Протягом трьох допів Валерій тримався другим, а після сходу Олександра Салюка через проблеми з КПП очолив пелотон і виграв всі решту спецділянок. На фініші перевага Разумовського над суперниками склала понад хвилину – але тріумф пілота був недовгим.
Справа в тому, що на Галіцію Валерій привіз найсвіжішу версію Mitsubishi Lancer Evo VIII MR – але при цьому на ній було встановлено КПП від попередньої версії. Дана невідповідність карті омологації, хоча й не впливала на загальні швидкісні характеристики, була, тим не менш, визнана порушенням регламенту, що призвело до анулювання результату Разумовського. Фактично, саме цей епізод остаточно поставив хрест на чемпіонських амбіціях пілота, якому так і не вдалось додати до свого титулу слово «дворазовий».
Автор © Володимир Некрасов
Фото © Володимир Васинчук, Лариса Міщанчук, Сергій Холодило, Євген Канаш