В усіх публічних інтерв’ю – так само, як і в приватних бесідах – Борис Ганджа неодноразово підкреслював, що не вважає себе «справжнім», професійним гонщиком. Мовляв, на першому місці для нього завжди були робота й родина, а виступи в чемпіонатах з ралі та гірських гонок – це не більше, ніж захоплення; так би мовити, «спорт вихідного дня». З цим можна було б погодитись, якби не кількість різноманітних досягнень Бориса, ігнорувати які не можуть навіть його запеклі критики. Наведемо лише два приклади.
По-перше, саме Борис Ганджа та Олександр Салюк-молодший є єдиними пілотами в історії українського ралі, які здобували титул абсолютного чемпіона, вигравши при цьому 100% змагань, що входили в календар турніру (Салюк зробив це в 2009 році, Ганджа повторив в 2018-му). Добре, припустимо, це більше говорить про слабкість суперників, ніж про силу переможців – але ось друге досягнення. Саме екіпажу Бориса Ганджі та Євгена Сокура належить неймовірна серія з 18 поспіль гонок без сходів з дистанції, яка розпочалась восени 2016 року і закінчилась восени 2018-го! Причому з цих стартів лиш два екіпаж закінчив за межами призової трійки – а отже, їхав явно не повільно.
Так і виходить, що навіть за умови «аматорського», як він його називає, підходу до змагань, Ганджа насправді був одним з найшвидших і, водночас, найнадійніших пілотів свого часу. Чемпіонські титули в особистому (2018 рік) та командному (2015 рік) заліках, впевнені перемоги в гірському чемпіонаті (2016 та 2018) – все це дає нам повне право згадати найбільш «знакові» тріумфи київського спортсмена. Що, власне, ми й пропонуємо вам зробити просто зараз…
2015, Ралі Ворота України
Борис Ганджа – Тарас Колесник, Mitsubishi Lancer Evo IX
Чемпіонат України 2015 року був наочним протистоянням досвіду та молодості, де пілотам старшого покоління (Петренко, Шаповалов, Кочмар) потроху починали «наступати на п’яти» молодші конкуренти (Сидоров, Козлов, Корзун, Хоміцький). Краще за всіх в цих умовах проявили себе Денис Сидоров та Микола Романов, які стали абсолютними чемпіонами того року з трьома перемогами – але один з етапів вони все ж не виграли, поступившись якраз Борису Ганджі та його незмінному на той час штурману Тарасу Колеснику.
Головним чинником, який допоміг Ганджі виграти Ралі Ворота України з величезною перевагою над суперниками був вдалий вибір гуми. На відміну від більшості екіпажів, які обрали для карпатського асфальту жорсткий тип покришок, Борис поставив на свій Evolution м’якший склад гуми – він активніше зношувався, але водночас покращував керованість автомобіля. За словами пілота, поведінка машини від цього стала більш «гравійною» – що, в підсумку, й дозволило йому випередити суперників на фініші більш, ніж на хвилину!
2017, Ралі Чумацький Шлях
Борис Ганджа – Євген Сокур, Mitsubishi Lancer Evo IX
Безумовно, трагічна загибель Олексія Долота та Тараса Колесника навесні 2016 року й досі відгукується болем як у серцях їхніх близьких, так і в пам’яті їхніх напарників по екіпажах – відповідно, Євгена Сокура та Бориса Ганджі. Невдовзі після трагедії пілот та штурман вирішили об’єднатись в спільний екіпаж – певною мірою на знак пам’яті про загиблих товаришів. Як показала історія, саме так народився один з найуспішніших ралійних тандемів 2017-2018 років.
Ралі Чумацький Шлях, яке відкривало чемпіонат 2017 року, якраз і було присвячено пам’яті Долота та Колесника – і, суто емоційно, ніхто не заслуговував на перемогу в ньому більше, ніж Борис Ганджа та Євген Сокур. До того ж, з боротьби досить швидко випав один з найбільш грізних суперників, Юрій Шаповалов – він пропустив два суботні допи і отримав за це десять штрафних хвилин. Фактично, єдиним, хто підтримував темп Ганджі, був майбутній чемпіон того року, Руслан Топор – але й він втратив понад 30 секунд на одному з проїздів Тягинським кар’єром. Що ж до Бориса, то він цього дня просто не мав права на помилки – і не припустився жодної, здобувши впевнену перемогу.
2017, Ралі Буковина
Борис Ганджа – Євген Сокур, Mitsubishi Lancer Evo IX
Ралі Буковина цілком могло стати вирішальним моментом чемпіонату 2017 року – в певному сенсі, воно ним і стало. З самого початку для двох головних претендентів на титул гонка складалась по-різному: в той час, як Борис Ганджа впевнено лідирував, його основний суперник, Руслан Топор, зіштовхнувся з низкою технічних проблем і посідав лише шосту позицію з відставанням майже в хвилину. Якби змагання добігло кінця саме так, шанси Бориса на чемпіонство зростали б до неба.
Але на шостій спецділянці сталось горе – в аварії загинув легендарний одесит Сергій Коробейніков, чия «Волга» злетіла з дороги в небезпечному місці. Згідно регламенту, гонку в той же момент було зупинено, а учасникам в підсумку було нараховано тільки 50% відповідних очок (адже вони не встигли подолати більше половини дистанції). Гірка перемога Ганджі не допомогла йому в чемпіонській битві: фінальний етап виграв Топор, який і став чемпіоном 2017 року з перевагою всього в 4 залікові бали.
2018, Ралі Умань
Борис Ганджа – Євген Сокур, Mitsubishi Lancer Evo IX
Ралі Умань лише двічі в історії входило до календаря чемпіонату України з ралі – але обидві ці гонки мали неабияке значення для Бориса Ганджі. Воно й не дивно: адже майбутній чемпіон народився саме в цих краях, в невеличкому містечку Маньківка неподалік Умані. Відповідно, ініціатива провести ралі в цій частині Черкаської області йшла саме від Ганджі, який на той час входив до складу комітету ралі і міг всебічно сприяти такому розвитку подій.
Втім, «домашньою» ця гонка була не тільки для нього – те саме можна сказати й про Юрія Хоміцького, коріння якого теж нескладно розшукати в Черкаській області. Власне, саме ці двоє пілотів і вели між собою найбільш щільну боротьбу за перемогу в Ралі Умань зразка 2018 року – на їхню долю припадає 10 виграних спецділянок з 11 можливих (ще на одній кращий час показав Юрій Шаповалов). Долю гонки вирішило колесо, пробите Хоміцьким на СД4 – саме там Юра й втратив ті півтори хвилини, якими поступився Борису на фініші.
2018, Ралі Трембіта
Борис Ганджа – Євген Сокур, Mitsubishi Lancer Evo IX
На Ралі Трембіта, яке було фінальним етапом чемпіонату-2018, Ганджа та Сокур їхали, вже не маючи турнірних завдань – адже чотирьох поспіль перемог на перших етапах вистачило, аби достроково здобути титули як серед перших, так і серед других пілотів. До того ж, на фінал вирішив не їхати Хоміцький – можливо, якраз через те, що шансів на позицію вище другої в нього вже не лишилось. Здавалось, за таких обставин гонка навряд чи буде аж надто цікавою, а боротьба за перемогу – аж надто гострою.
В реальності все вийшло рівно навпаки: з перших п’яти спецділянок Ганджа не виграв жодної, тоді як на перших рядках протоколів засвітились навіть молоді В’ячеслав Проценко та Володимир Волков! Лідером гонки ж на її екваторі був чемпіон 2016 року Олександр Козлов, для якого Трембіта завжди була однією з улюблених гонок.
Заключна частина того змагання задовольнила б найбільш вибагливого вболівальника. За два допи до фінішу Козлов залишався першим, випереджаючи Ганджу на 3,8 секунди. Фінальний ривок Бориса був чимось неймовірним – за дві останні ділянки він примудрився відіграти відставання і випередити Олександра ще на 7,5 секунд, перетворивши майже програну гонку на свій дійсно чемпіонський тріумф! Саме такою була остання – на даний час – перемога Бориса Ганджі в українському ралі…
Бонус: втрачена перемога
2019, Ралі Фортеця
Борис Ганджа – Євген Сокур, Mitsubishi Lancer Evo IX
Після тріумфального сезону-2018 чемпіонський екіпаж розійшовся в різні боки: Євген Сокур замінив Олександра Островського в екіпажі з Олександром Козловим, а Борис Ганджа вирішив дещо скоротити свою гоночну програму і проїхав Ралі Столиця в якості пілота безпеки. Втім, на другому етапі тогорічного чемпіонату друзі знов об’єднались і стартували в заліку. Воно й не дивно – адже цим етапом було славнозвісне Ралі Фортеця, яке ще до свого початку обіцяло бути одним з кращих змагань того часу (за фактом, так воно й вийшло).
Говорити про перемогу в абсолютному заліку тієї гонки не доводилось – тут беззаперечно панував Валерій Горбань на своєму MINI JCW WRC. А от в повнопривідному класі 4WD Open за сумою перших семи допів лідирував якраз Борис Ганджа, причому найближчому з суперників він «віз» більш, ніж півхвилини.
На жаль, на СД8 сталася чи не перша в кар’єрі Бориса серйозна аварія – помилка з вибором траєкторії призвела до перекидання автомобіля на дах. І хоча машину вдалось поставити на колеса, і, попри отримані пошкодження, довести до фінішу – перемогу було втрачено. Цікаво, що й по сьогоднішній день Ганджа вважає той епізод з «дахом» чи не найбільш прикрою та безглуздою помилкою за всю свою ралійну кар’єру…
P.S. Принагідно нагадаємо, що дізнатись більше про історію автомобілів Mitsubishi та пілотів, що ними керували, можна з третього тому книжкової серії «Легенди українського ралі», який можна замовити на сайті видавництва Sky Horse.
Фото © Олександр Василюк, Володимир Некрасов, Євген Хитрук
