Черговий герой нашого «переможного» циклу матеріалів – віце-чемпіон світу з ралі киянин Юрій Протасов.
Гоночна кар’єра Юрія Протасова в певному сенсі може служити взірцем того, яких результатів можна досягти, якщо мати добрі стартові позиції і цілеспрямовано йти до мети. П’ять титулів в чемпіонаті України з картингу та сезон в європейській Formula Ford дали Юрію базові навички та асфальтовий досвід. Виступи з батьком в ролі штурмана – принципове розуміння ралійної їзди за стенограмою. Ну, а далі були понад 20 років поступового розвитку за кермом різноманітних ралікарів – від ВАЗівської «вісімки» і аж до World Rally Car.
Цікаво, що протягом кількох перших років Юрій був класичним «королем одного допа» – тобто гонщиком, зданим показати кращий час на окремих СД, але неспроможним довести гонку до фінішу. Відсоток сходів в перших 20 стартах Протасова був просто жахливим; кожні дві гонки з трьох він закінчував достроково. Але з віком прийшла й мудрість – і вже в своєму чемпіонському сезоні 2008 року він проїхав 100% дистанції всіх етапів (до речі, єдиний в тогорічному пелотоні).
В поєднанні з природним талантом та здатністю постійно вчитись це й дозволило киянину досягти найвищого серед українських спортсменів рівня – титулу віце-чемпіона світу з ралі. Втім, сьогодні нас цікавлять тільки домашні перемоги Юрія Протасова, з яких ми, вже традиційно, обираємо п’ять найважливіших.
2005, Ралі Ялта
Юрій Протасов – Тарас Чернуха, Subaru Impreza STi N8
Відродження Ралі Ялта стало для ралійної України, безперечно, найбільш гучною подією 2005 року. Ця гонка була поєднанням двох світів: мудрого професіоналізму та досвіду, який уособлював в собі директор ралі Володимир Тесленко – і нового, агресивного, медійного підходу, який приніс з собою тодішній голова FAU Євген Червоненко. Лиш раз ці дві особистості зуміли співпрацювати в рамках одного змагання – і результат вийшов кращий, ніж в багатьох наступних випадків.
Аналогічно й в боротьбі за перемогу тоді зійшлися три яскраві представники різних поколінь: Володимир Петренко (на момент гонки йому виповнилось 47 років), Андрій Александров (40) та Юрій Протасов (21). Гонка для кожного з них склалась по-різному: Петренко, вигравши 6 спецділянок, потрапив в абсолютно нелогічну і нетипову для нього аварію, а Александров, який був найшвидшим ще на семи СД, втратив все здобуте через пробиті колеса. На цьому фоні Протасов виявився єдиним, хто зумів поєднати швидкість з обережністю – і здобув свою першу в кар’єрі перемогу в абсолютному заліку ралійної гонки.
2007, Ралі Акерман
Юрій Протасов – Олександр Горбік, Subaru Impreza STi N12
Назвати цю перемогу Протасова аж надто важкою було б суттєвим перебільшенням. Перше в історії Білгород-Дністровське ралі не викликало великого ажіотажу серед українських ралістів; тож конкуренцію Юрію на початку змагання складав лише його приятель, дебютант повного приводу Олексій Яновський. Після того ж, як одесит на третьому допі зійшов з траси, довести гонку до перемоги Протасову не міг завадити ніхто.
Але психологічно це був один з найважчих моментів в житті Юрія – адже в той самий момент, як він мчав до перемоги, за дві тисячі кілометрів від Акерманської фортеці, в Болгарії обірвалось життя товариша та наставника Протасова, Андрія Александрова. Ніколи в жодному інтерв’ю Юра не ділився емоціями, які охоплювали його в той день – але неважко зрозуміти, наскільки сильно вплинула на нього загибель друга. Відтак, можливо, з певної точки зору це був визначальний момент усієї подальшої кар’єри Протасова-молодшого.
2008, Ралі Маріуполь
Юрій Протасов – Олександр Горбік, Subaru Impreza STi N14
Вже на першому етапі чемпіонату України 2008 року, який проходив в Кам’янці-Подільському, суперники та вболівальники побачили абсолютно нового Юрія Протасова – розважливого, зрілого та не по роках спокійного. Так, за підсумками Ралі Стара Фортеця він поступився Олександрові Салюку-молодшому – але вже в той момент неважко було зрозуміти, що легкого життя в діючого чемпіона не буде. І вже наступна гонка в Маріуполі довела це наочно.
Того разу більшість фаворитів постраждала від незнайомої досі перешкоди – маріупольских бродів, які згодом стали легендарними. Не оминула ця доля й Салюка, який втратив на одному з проходжень СД «Касьянівка» понад п’ять хвилин – а згодом і взагалі зійшов з траси через сильну аварію. Протасов, навпаки, став чи не єдиним з лідерів, хто подолав всі броди без жодних ушкоджень. Цілком можливо, що в тому була велика заслуга тренера Юри, Егідіюса Тутінаса, чий досвід допоміг Протасову здобути впевнену перемогу та вийти в одноосібні лідери чемпіонату.
2008, Ралі Галіція
Юрій Протасов – Олександр Горбік, Mitsubishi Lancer Evo IX
Львівська гонка 2008 року була одним з найбільш скандальних змагань свого часу. Через абсолютно незрозумілу помилку суддів, які обслуговували одну зі спецділянок, перед стартом змагання на дорозі було неправильно встановлено ретардер. Масивна споруда, створена зі старих покришок, була розміщена приблизно на 300 метрів раніше, ніж це було зазначено в дорожній книзі. Відповідно, перші екіпажі з числа лідерів буквально влітали в неочікувану перешкоду на повній швидкості – адже, згідно їхньої стенограми, до неї було ще кількасот метрів.
Як завжди, найбільшу шкоду це спричинило тому, хто йшов першим – а саме, Олександрові Салюку, який суттєво пошкодив машину і був змушений зійти. Деякі з його суперників подолали це місце з меншими втратами, але припустились помилок пізніше; дехто просто вирішив знизити темп, аби не потрапити в якусь аналогічну «пастку». І знов Юрій Протасов став тим – чи не єдиним – щасливчиком, якому вдалось без пошкоджень подолати всю трасу, показавши при цьому кращий серед всіх учасників результат. Можливо, саме цей момент і став вирішальним в усьому чемпіонаті – який восени завершився впевненою перемогою Протасова.
2012, Ралі Ялта
Юрій Протасов – Кирило Несвіт, Ford Fiesta RRC
В 2012 році ялтинська гонка, як і рік тому, увійшла до календаря міжнародного турніру IRC – втім, за складом учасників вона суттєво відрізнялась від попередньої. Якщо в 2011 році Крим відвідали майже всі фаворити IRC, то за рік кількість зірок впала практично до нуля. Втім, зараз нас цікавить лиш те, що саме ця гонка стала останнім виступом Юрія Протасова в будь-якому українському ралійному змаганні – і, водночас, його дебютним стартом на автомобілі Ford Fiesta RRC.
Саме ці два фактори – відсутність високої конкуренції та один з найсучасніших автомобілів того часу – призвели до того, що з самого початку гонки Протасов очолив пелотон, лиш зрідка поступаючись зірковим гостям Мікко Паюнену та Ягізу Авчі. Що ж до заліку чемпіонату України, то тут Протасову рівних взагалі не було – він виграв всі вісім спецділянок, з яких складався етап ЧУ, і закономірно став його переможцем. І хоча виграти все змагання Юрію не вдалось (схід на СД11 віддав перемогу в заліку IRC супернику з Туреччини), прощання з домашнім чемпіонатом все одно вийшло ефектним та красивим.
Бонус – втрачена перемога
2007, Ралі Донбас
Юрій Протасов – Олександр Горбік, Subaru Impreza STi N12
Зараз вже мало хто пам’ятає, що фінального етапу чемпіонату України 2007 року цілком могло й не бути. Брак спонсорів, відсутність організаторського досвіду, загальний песимістичний стан справ після загибелі Андрія Александрова – все це ледь не змусило ініціаторів проведення Ралі Донбас опустити руки. На щастя, ентузіазму кількох найбільш запеклих активістів вистачило навіть на те, щоби не просто провести змагання, а й влаштувати все на досить високому рівні.
До певного моменту спортивна складова гонки не давала натяків на будь-яку інтригу – Юрій Протасов лідирував від самого старту і за один доп до фінішу випереджав найближчого з суперників на 25 секунд. Справа йшла до впевненої перемоги киянина, коли на останньому допі, буквально за кількасот метрів до фінішу, на його Subaru Impreza лопнула шарова опора! Буквально «на чесному слові» Юра доповз до кінця ділянки – але втраченої хвилини вистачило, щоби на першу сходинку підсумкового протоколу піднявся Олександр Салюк-старший, для якого це була остання гонка в складі команди MacCoffee Rally Team…
Автор © Володимир Некрасов
Фото © Сергій Холодило, Євген Сокур, Олексій Горбенко