На початку вересня 2025 року виповнилось 30 років одному з найстарших українських автомобільних змагань – одеському Ралі Куяльник.
Ми вже неодноразово писали про те, що найперший в історії незалежної України чемпіонат з ралі розпочався саме з гонки в Одесі, яка відбулась наприкінці серпня 1994 року. Втім, об’єктивно кажучи, аж надто вдалим те ралі назвати було не можна – через сильні дощі запланована траса змагання перетворилась на глиняне болото, внаслідок чого організатору довелось терміново змінювати та скорочувати маршрут. Можливо, якби мова йшла не про Віктора Шаповалова, а про когось іншого, на цьому можна було б ставити крапку – але впертий одесит навіть на хвилину не замислився про те, щоб відмовитись від своєї мрії.
В календарі чемпіонату України 1995 року одеський етап знов знаходився приблизно на тих самих датах, тобто 2-3 вересня – але на цьому його схожість з попереднім змаганням і закінчувалась. По-перше, навчений минулорічним досвідом, Шаповалов заздалегідь розробив два варіанти траси ралі – окремо для сухої та мокрої погоди. Причому тепер, на відміну від 1994 року, Віктору Олександровичу вдалось, зрештою, реалізувати свою давню задумку і прокласти спецділянки вздовж двох відомих лиманів – Хаджибейського та Куяльницького. Саме тоді в ралійному лексиконі з’явились такі географічні назви, як Павлинка та Северинівка (а згодом – і Маринівка).
Приблизно в цей час, тобто на стадії підготовки змагання, народилась і його нова назва – Ралі Куяльник. Виходячи з того, що траса пролягала берегом Куяльницького лиману, вибір був цілком зрозумілим – але за тією ж самою логікою можна було б назвати гонку, наприклад, Ралі Хаджибей. То що ж вплинуло на рішення організаторів?
Відповідь, насправді, дуже проста – назву для змагання було обрано на честь лікувального санаторію «Куяльник», розташованого фактично на березі однойменного лиману. Завдяки досягнутим домовленостям, санаторій виступив в ролі одного з головних спонсорів ралі, не тільки надавши локацію для урочистих церемоній відкриття змагання та нагородження переможців, а ще й забезпечивши учасникам та організаторам безкоштовне проживання та харчування. Вишенькою на цьому торті мала стати ще й відкриваюча спецділянка ралі, яку було також прокладено навколо санаторію.
В цілому, треба зазначити, що підготовка першого Ралі Куяльник велась на максимально можливому рівні. Розроблені на комп’ютері макети регламенту та дорожньої книги, стандартизовані бланки заявок та контрольних карт, кольорові обкладинки документації – все це в середині 90-х значно перевищувало середню планку, встановлену більшістю змагань з кільцевих та кросових гонок. Та що казати – навіть кольоровий логотип змагання на той час виглядав вражаючим кроком вперед!
На фоні такої, щиро кажучи, неймовірно ретельної підготовки справді холодним дощем на голови організаторів стала неочікувано мала кількість учасників першого Ралі Куяльник – всього 13 екіпажів! Протягом кількох років це залишалось антирекордом українського ралі – аж допоки на осіннє Ралі Карпати 2000 не приїхало всього дев’ять машин… Чому ж спортсмени поставились до одеської гонки з такою байдужістю?
Зараз, через 30 років після описаних подій, найбільш імовірною здається версія, згідно якої чимало потенційних учасників були розчаровані невдалим Ралі Одеса 1994 – і не вірили в те, що Віктору Шаповалову вдасться провести свою гонку на високому рівні. Принаймні, відсутність киян Володимира Чопенка, Дмитра Топчія, Володимира Петренка, Олександра Пінчука та херсонців Леоніда Капелюшного і Павла Шарашидзе можна пояснити саме так. Ще одному фавориту українського ралі тих часів, Олександру Салюку-старшому, завадив календар його міжнародних виступів – адже безпосередньо перед Ралі Куяльник він брав участь в грецькому Rally ELPA, де пошкодив свій автомобіль.
Отже, головним претендентом на перемогу в Ралі Куяльник 1995 року вже до старту вважався львів’янин Василь Ростоцький, який мав дебютувати в українському чемпіонаті на автомобілі Mitsubishi Galant VR-4. За відсутності конкуренції в повнопривідному класі йому, здавалось, не зможе завадити ніхто – але, як показав хід гонки, це було не такою вже й беззаперечною істиною…
Далі буде
Автор © Володимир Некрасов
Фото © Архіви Оксани Александрової та «Ралі в Україні»