Іноді нам здається, що екіпаж Олександра Салюка та Володимира Равінського вже мав би на нас образитись – адже кожного разу ми пишемо про них майже те саме. Вчергове очолили гонку, виграли всі спецділянки, здобули переконливу перемогу, збільшили відрив від суперників в чемпіонаті. «Ворота України» не стали виключенням з цього правила – оскільки лідери серії провели п’ятий етап чемпіонату України за тим самим сценарієм, що й попередні.
Але що тут поробиш? Реальність виглядає так, ніби Саша бере участь в своєму персональному чемпіонаті, від якого його суперників відділяє якийсь невидимий бар’єр. Шість екіпажів позаду змагаються між собою, причому мова інколи йде про десяті долі секунди – але жодному з них не вдається навіть наблизитись до лідера. Приблизно 1,5-2 секунди з кожного кілометра дистанції везе своїм конкурентам Салюк, і ніхто – принаймні, наразі – не розуміє, яким чином можна цю відстань подолати.
Власне, саме через це ми постійно приділяємо більше уваги тій боротьбі, яка ведеться за спиною лідера – адже там вона й справді є! Цього разу верхівка пелотону розподілилась на три пари екіпажів, які змагались в прямому сенсі слова за лічені секунди.
Перша пара – Юрій Хоміцький та Антон Корзун – не приховувала своїх амбіцій щодо другої позиції в гонці. Суботню частину змагання Хоміцький закінчив із суттєвим (майже півхвилинним) відривом від колеги, але в неділю Корзун почав надолужувати і на денний сервіс суперники пішли з розривом між собою усього в 4,6 секунди. Нажаль, на останню секцію ралі Антон знов не виїхав – вкотре, за словами штурмана Павла Кононова, проблема була пов’язана з двигуном. Тож завданням Юрія на три фінальні спецділянки було виключно не наробити помилок та довести справу до кінця, що він і зробив.
Інакшим чином склалась боротьба за третю сходинку подіуму абсолютного заліку, яку вели між собою Олександр Козлов та Ігор Нечипорук. Після першого дня гонки Олександр, попри невеликий – менш, ніж 7 секунд – відрив від Ігора, почувався досить впевнено. Втім, неділя для екіпажу склалась не так успішно – не в останню чергу через досить жорстку трасу, яку негативно сприймала спина пілота. До того ж невпевнено почувався й штурман тандему, Олександр Островський – за його словами, в одному місці він припустився настільки грубої помилки в диктуванні, що тільки майстерність пілота врятувала екіпаж від великого крашу.
У свою чергу, Нечипорук з перших же кілометрів недільної дистанції потужно збільшив свій темп, і по закінченні першої секції вже випереджав Козлова на півсекунди. Сьома спецділянка стала справжньою прикрасою цієї дуелі – адже суперники проїхали довжелезний 22-кілометровий доп з різницею в 0,6 секунди! Неймовірне напруження зростало; на передостанньому допі Нечипорук збільшив відрив до 4 секунд, з яких Козлову вдалося відіграти лише дві… Тож у підсумку, Ігор третій, Сашко четвертий – і обидва стають власниками почесного Трофея Юрія Кочмара за найменший розрив між двома суперниками на фініші ралі.
Третю пару дуелянтів цього разу склали мега-досвідчений Юрій Шаповалов та прогресуюча буквально з кожним кілометром Дар’я Бакай. Нажаль, виступ Дар’ї в суботу було зіпсовано через проблему з гальмами, що призвело до втрати майже 30 секунд на СД2. Після вирішення проблеми Бакай знов повернулась до лідируючої групи пелотону і почала наздоганяти суперників, що їй в підсумку і вдалося.
Вже наприкінці першої секції неділі Даша посідала сьому сходинку абсолютного заліку з відставанням в 11 секунд від Юрія Шаповалова. За підсумками трьох останніх спецділянок Шаповалов мав втримати мінімальну перевагу – але долю цієї боротьби вирішив 10-секундний штраф, який Юрій отримав за запізнення на один з пунктів КЧ. Тож в загальному заліку Бакай посіла п’яту позицію, Шаповалов – шосту, причому розрив між ними склав всього 8 секунд.
Бачите самі, скільки напруженої боротьби було в повнопривідному класі 4WD Open – а було би ще більше, якби на першій же спецділянці не припустився помилки літовець Кароліс Кайріс. Всього три кілометри дистанції подолав цього разу постійний гість нашого чемпіонату – дуже прикрий результат для спортсмена, який до цієї гонки цілком реально претендував на нагороди за підсумками сезону. І хоча математичні шанси на «бронзу» в Кароліса ще лишаються, для втілення їх у життя йому потрібне справжнє диво.
Закінчуючи розповідь проповнопривідну частину пелотона, ми маємо згадати трьох учасників класу Open – Павла Копильця, Миколу Нікітюка та Вадима Ільясова, які мали перед собою в першу чергу тактичне завдання: набрати максимум очок для своїх команд. Найкраще з цим впорався Копилець, який посів перше місце в цьому заліку – і завдяки цьому його команда, Mogul Racing Team, вперше в сезоні здобула друге місце на етапі ЧУ. Втім, розмова про командну боротьбу в нас ще попереду; зараз же ми тільки висловимо співчуття Вадимові Ільясову, який дуже серйозно пошкодив свою Subaru на 8-й спецділянці – сподіваємось, що це не спинить молодого спортсмена в його подальшому розвитку.
Фото © Андрій Заруцький, Михайло Овсяник
