![255 110 Melnichuk 001](images/banners/ads/255_110_Melnichuk_002.jpg)
Для початку – одне принципове уточнення. В подальшому тексті ми будемо використовувати терміни «заводська» та «приватна» – розрізняючи, таким чином, «Таврії», які мали відношення до Запорізького автозаводу, від решти машин, побудованих ентузіастами з різних міст України. Але головне в цьому, на жаль, те, що навіть умовно «заводські» «Таврії» переважно були результатом зусиль таких самих ентузіастів автоспорту – з тією різницею, що вони, на відміну від решти, все ж мали хоч якусь підтримку заводу.
Рівно 20 років тому, в 2002 році, автор цієї статті мав бесіду з тодішнім керівником відділу реклами та маркетингу СП «АвтоЗАЗ-Деу», основною темою якої була імовірність створення в українському ралі або кільці монокубку «Таврій». Пам’ятаю, ще тоді мене здивувала його позиція: «Ми можемо зробити скільки завгодно спортивних «Таврій», якщо у нас будуть замовлення на такі машини». В моєму розумінні, завод мав би, навпаки, з метою реклами проявити ініціативу та сам інвестувати (не такі вже й великі) кошти в побудову кількох однакових бюджетних машин, які могли б започаткувати національний монокубок. Але далі підтримки власної команди, яка складалась максимум з двох екіпажів, завод так і не пішов…
![](images/cars/zaz/Tavria_Lakushev01.jpg)
Втім, ралійна історія «Таврії» почалася набагато раніше, ніж сталася згадана мною розмова. Перший статистично зафіксований старт автомобіля «Таврія» в класичному ралі відбувся 30 жовтня 1987 року на естонському ралі «Тарту». Україну в цьому змаганні представляли не тільки такі зірки, як Сергій Вукович, Віктор Московських та Леонід Протасов, а й менш відомий запорізький екіпаж Анатолія Лакушева та Євгена Комарова, який, власне, й презентував світу ралійну «Таврію». Цікаво, що ця подія відбулась майже на три тижні раніше, ніж офіційний початок конвеєрного виробництва серійних ЗАЗ 1102 – як стверджує «Вікіпедія», це сталось 18 листопада того ж року.
Однак заради історичної точності потрібно згадати ще один старт «Таврії», який також може вважатись якщо не першим, то одним з таких. На жаль, про цю подію свідчать лише архівні фото, на яких ЗАЗ 1102 переїжджає через стартовий подіум ралі «Карпати»-87, що мало статус етапу чемпіонату Української РСР. Оскільки жодної статистичної інформації (переліку учасників, результатів, навіть точної дати змагання) в нашому розпорядженні нема, ми й не можемо стверджувати щось більш детально – але, судячи з одягу людей на фото, гонка відбувалась явно восени; можливо, також в жовтні або в листопаді.
![](images/cars/zaz/Tavria_karpaty.jpg)
Але повноцінним початком ралійної кар’єри «Таврій» варто вважати все ж 1992 рік, коли в болгарському ралі «Златні» (більш відомому у нас, як ралі «Албена») стартувала команда Avto ZAZ в складі двох екіпажів – Анатолій Лакушев/Юрій Денисов та Михайло Аверін/Олександр Хрістєв. Цікаво, що в тій самій гонці на третій «Таврії» стартував і місцевий тандем Іван Іванов/Еміл Єтчев – і він став єдиним з «тавроводів», хто дістався фінішу.
Після кількох європейських стартів «Таврії» вперше (і, як виявилось, востаннє) засвітились на етапі чемпіонату світу – причому не де-небудь, а в далекій Аргентині. Відбулося це завдяки ініціативі місцевого дилера, який виставив на гонку аж п’ять екіпажів на автомобілях ЗАЗ 1102 – два українські (Лакушев та Аверін), два аргентинські та один парагвайський! Власне, саме він і виявився тим єдиним тандемом, який пройшов всю дистанцію того змагання; українці ж, на превеликий жаль, фінішу так і не побачили.
![](images/cars/zaz/Tavria_argentina_02.jpg)
Цікаво, що виступ українських автомобілів в Аргентині був підготований за всіма канонами професійних рекламних кампаній. Перед змаганням було випущено кольоровий рекламний буклет, де «Таврія» іменувалась «…однією з найбільших зірок автомобільного небосхилу» («en auna de las grandes estrellas del firmamento automotriz»). Окремо в буклеті підкреслювалась вражаюча економічність українського автомобіля, який міг подолати на одному літрі пального понад 20 км.
Згідно нашої інформації, обидві українські «Таврії» по закінченні аргентинського ралі додому не повернулись, лишившись у того ж таки дилера. Натомість, Лакушев та Аверін в 1994 році знов почали брати участь в чемпіонаті Європи – вже на нових автомобілях. Наступні два роки можна вважати найбільш успішними в міжнародній кар’єрі наших героїв: так, Аверін здобув подіум на болгарському ралі «Златні» 1994 року та переміг в Ралі Туреччини-95; в свою чергу, Лакушев та його новий штурман, Валерій Тонкошкур, привезли з Албени «срібло» (1994 рік) та «золото» (1995 рік). Звичайно ж, всі ці успіхи були здобуті в заліку відповідного класу А5 (автомобілі з робочим обсягом до 1400 кубічних сантиметрів).
![](images/cars/zaz/Tavria_Slovakia.jpg)
Необхідно відзначити, що вдалі виступи українців на європейських змаганнях мали також і певну комерційно-рекламну віддачу. Так, протягом 94-95 років на ралійних трасах Східної Європи з’явились щонайменше два болгарські та два угорські екіпажі, які також обрали для виступів запорізьку техніку. Інакше кажучи, в ті роки дійсно існувала певна заводська програма закордонних виступів, яка, свідомо чи ні, працювала саме так, як це відбувалось в інших країнах з іншими автомобільними виробниками. Окремий спортивний підрозділ заводу виконував рекламну функцію, просуваючи продукцію ЗАЗ на цікавих для нього ринках – точно так, як це робили європейські бренди на кшталт Peugeot, Renault чи Fiat.
Однак в той самий час в Україні почався процес становлення національного чемпіонату, перші етапи якого пройшли в Одесі та Херсоні в другій половині 1994 року. Вочевидь, керівництво заводу в якийсь момент вирішило, що участь в домашніх змаганнях матиме більше сенсу для просування продукції (а, можливо, й коштуватиме дешевше). Тому останнім міжнародним стартом заводських «Таврій» став Райд Польскі в червні 1996 року. Помітних успіхів українцям він не приніс – Лакушев фінішував п’ятим в класі, Аверін фінішу не дістався. Тож після цього жоден автомобіль «Таврія» під керуванням українських ралістів на закордонних змаганнях більше не з’являвся…
![](images/cars/zaz/Tavria_hungary.jpg)
Щодо зарубіжних пілотів, то вони ще доволі довго використовували ралікари ЗАЗ – наприклад, угорець Шандор Декані, естонець Андрес Балодіс або поляк Ришард Плюха (цей взагалі стартував на «Таврії» аж до 2005 року). Втім, до нашої історії це вже не має відношення – адже нас цікавить доля тих машин та пілотів, які змагались на українських трасах.
Фото © Архів Анатолія Лакушева