![255 110 Melnichuk 001](images/banners/ads/255_110_Melnichuk_002.jpg)
На відміну від 2007-го, в 2010 році вже нікому в українській ралійній спільноті не спало би на думку уявити собі національний чемпіонат без «Маріуполя». Попри суттєву відстань від головних ралійних осередків країни – перш за все, Одеси, Києва та, меншою мірою, Дніпра, – спортсмени заздалегідь готувались саме до цього змагання, вважаючи його чи не найголовнішою подією року. Остаточно сформувався й певний формат проведення «Маріуполя»: паралельна гонка в перший день та традиційні броди з трамплінами в другий.
Цікаво, що перший день змагання, який багатьма вважався своєрідною «розминкою», насправді часто-густо виявлявся визначальним в плані подальшого перебігу подій. Наприклад, того ж таки 2010 року саме в суботу, на коротких спецділянках поблизу міста, синхронно поклали свої «еволюшени» на дах Юрій Кочмар та Юрій Яковенко; трохи згодом відмова КПП поставила хрест на виступі Тараса Кравченка, а ще трохи згодом через обрізаний привід зійшов з траси Дмитро Тананевич. Як не крути, всі перелічені спортсмени вважались претендентами на призові місця в відповідних класах – але дрібні помилки на «розминочних» СД (навіть за наявності системи SupeRally) фактично лишили їх поза боротьбою.
![](images/pictures/2022/lost/mariupol/LOST2022_PR4_1_saliuk.jpg)
Звичайно ж, головними фаворитами в той час вважались – цілком слушно – пілоти Mentos Ascania Racing, Олександр Салюк та Валерій Горбань; вони й розподілили між собою перші місця на подіумі, Втім, без драматизму не обійшлося й тут: за два допи до фінішу Салюк, вже не вперше, став жертвою некоректно натягнутої обмежувальної стрічки, яка перекрила рух в тому напрямку, на який вказувала дорожня книга. Олександр був змушений зупинитись, поїхав не туди, потім повернувся, ще раз перевірив записану «стінку» і, зрештою, вирушив у вірному напрямку. На щастя, цього разу судді вірно розібрались в ситуації та компенсували майбутньому переможцеві майже весь втрачений час.
Не можна обійти увагою й виступ легендарного Сергія Коробейнікова, який був справжньої іконою маріупольських вболівальників. Нинішні читачі можуть не повірити в це – але факт полягає в тому, що організатори ралі «Маруіполь» буквально вмовляли «Корабля» стартувати в їхній гонці, щоби мати можливість розмістити легендарну «Баржу» на рекламних бігбордах! Неймовірно, але третє призове місце Коробейнікова в ралі «Маріуполь» 2010 року стало останнім фінішем одесита на етапі ЧУ аж до його трагічної загибелі восени 2017 року…
![](images/pictures/2022/lost/mariupol/LOST2022_PR4_2_korobeinikov.jpg)
Наступне видання ралі «Маріуполь», датоване 2011 роком, викликало буквально шквал емоцій вболівальників – та подальших обговорень в інтернеті. Причиною стали дві синхронні невдачі двох головних фаворитів змагання, Юрія Протасова та Валерія Горбаня, які, ніби домовившись, один за одним втопили свої автомобілі в річці Кальчик (через яку, власне, пролягали славнозвісні броди). Пікантності ситуації додавало те, що з-під машини Протасова ледь встиг «виплисти» один з глядачів, який необачно розмістився просто на траєкторії вильоту.
Цікаво, що Протасов, який на той час вже зосередився на виступах в Європі, стартував в Маріуполі майже випадково – фактично, це була промо-акція компанії «Субару Україна», яка таким чином привертала увагу до нової Subaru XV. Поза сумнівами, увагу до машини феєричний виступ Юрія привернув – але, на жаль, продовження, на яке натякали спонсори, не було. Після маріупольського казусу Юра лише єдиний раз стартував в Україні – це сталося за рік, на «Ялті», яка тоді мала статус етапу міжконтинентальної першості IRC.
![](images/pictures/2022/lost/mariupol/LOST2022_PR4_3_protasov.jpg)
Повертаючись до ралі «Маріуполь» 2011 року, відзначимо, що помилки Горбаня та Протасова, а також відсутність Салюка-молодшого (він пропускав гонку через травму руки), відкрили дорогу до подіуму їхнім найближчим переслідувачам. За результатами щільної боротьби, яка точилась до останнього кілометру дистанції, свою першу перемогу в кар’єрі здобув Юрій Кочмар, який усього на 5 секунд випередив свого земляка Віталія Пушкаря! Третю позицію посів Олексій Кікірешко, для якого це також стало першим призовим фінішем в його кар’єрі.
Але попри весь драматизм маріупольського ралі зразка 2011 року, наступна гонка в цьому місті затьмарила всі попередні. Нагадаємо: 2012 рік був першим, коли розпочав діяльність оновлений комітет ралі FAU на чолі з Валерієм Горбанем, що надало величезний поштовх розвитку всієї дисципліни.
![](images/pictures/2022/lost/mariupol/LOST2022_PR4_4_fagot.jpg)
Оскільки «Маріуполь» був третім етапом тогорічного чемпіонату, більшість організаційних рішень вже були «обкатані» і потроху ставали системними. Перш за все це стосувалось якісних та продуманих урочистих церемоній, в яких брали участь зірки української рок- та поп-музики (конкретно в Маріуполі таким гостем був Фагот з гурту «ТНМК», який, на відміну від решти своїх колег, навіть проїхав декілька спецділянок в залік гонки). Обов’язковими елементами ралі стали прес-конференції з учасниками та призерами ралі, обізнані ведучі церемоній, детальні мапи та путівники по ралі, численні вказівники, розташовані на шляхах до глядацьких зон, тощо. На всю потужність запрацювало ралі-радіо, яке вело безперервну трансляцію протягом всього ралі, причому як в інтернеті, так і в ефірі…
Безумовно, поруч з великими надбаннями траплялись і помилки – деколи, доволі комічні. Так, під час розробки оновленого графічного логотипу ралі «Маріуполь» 2012 року було припущено помилку: в слові «чемпіонату» пропустили літеру «м». Неймовірно, але факт: помітили цей конфуз тільки… під час церемонії нагородження переможців змагання! Інакше кажучи, вся сувенірна та рекламна продукція, випущена до цієї гонки, миттєво стала ексклюзивом – це можуть підтвердити ті, в кого й досі зберігаються магніти, плакати та буклети з помилковим лого.
![](images/pictures/2022/lost/mariupol/LOST2022_PR4_5_press.jpg)
Щодо спортивної складової, то найбільших змін зазнав маршрут гонки, в який вперше було включено спецділянку «Азов» – за свідченням більшості учасників, один з кращих допів за всю історію українського ралі. Більш напруженим став і розклад ралі – тепер всі СД потрібно було пройти протягом одного дня! Такий графік вимагав від спортсменів максимальної концентрації всіх ресурсів, як технічних, так і тактичних – тому й не дивно, що фінішу дістались менш, ніж 50% учасників, які вийшли на старт.
Найбільший резонанс тоді викликав схід головного фаворита змагань, Олександра Салюка – за неофіційною інформацією, причиною сильної аварії стала погано закріплена в салоні пляшка з водою, яка під час стрибків на численних трамплінах випадково потрапила під одну з педалей. Втім, цей епізод лишився поза об’єктивами камер – на відміну від «крашу» Дмитра Роткевича, який буквально форсував брід на даху автомобіля. Кульбіт Роткевича, зафіксований офіційними відеооператорами, згодом побив всі можливі рекорди з кількості переглядів на YouTube – щодо самого пілота, то він майже наступного дня після гонки продав свій автомобіль в стані «як є», і повернувся в ралі з новими силами лише за три роки потому…
![](images/pictures/2022/lost/mariupol/LOST2022_PR4_6_rotkevich.jpg)
Через масові сходи з траси з різних причин (в тому числі й через непередбачувану погоду) трійка призерів ралі «Маріуполь» 2012 року виглядала доволі незвично: Антон Кузьменко, Валерій Горбань, Юхим Важеєвський. Відзначимо, що для двох з трьох перелічених спортсменів цей результат так і лишився кращим в абсолютному заліку етапів чемпіонату України. Щодо ралі «Маріуполь», то його історія невпинно наближалась до свого завершення…
Фото © Володимир Некрасов, Сергій Холодило, Ігор Карачун